КАРАНТИН: поради практичного психолога

            Новий вірус вже зафіксовано і в Україні. Найбільше занепокоєння мають батьки, які хочуть уберегти свою дитину від цієї небезпеки.

            Ще декілька днів по тому діти були дуже раді канікулам та знаходженню вдома. За час, коли вони знаходяться поряд з дорослими, вони чують багато різних версій (гнітючих, негативних тощо) про те, що зараз відбувається у нас та по всьому світі. Діти реагують на цю інформацію, навіть якщо це зовнішньо ніяк не проявляється. Їх психіка «заражається» тривогою. І якщо з цим нічого не робити,то через декілька місяців (а може і раніше) вона почне проявлятися у різних формах: у порушенні сну, харчування, проявах незвичних страхів, змінах у поведінці тощо.

            Дорослим зараз не легко, всі знаходяться в деякому «зміненому» стані, коли необхідно оперативно  підлаштовуватись та адаптуватись до нових умов. Але ж Вам  необхідно пам’ятати, що для дітей в цих умовах життя  Ви  є взірцем авторитету та сильної фігури батьків, котрі допоможуть  впоратися з тривогою.

ТО ЩО Ж РОБИТИ ДОРОСЛИМ?

  • визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтесь зараження, вас можуть налякати в оточенні);
  • приймати (не заперечувати) страх дитини: «Ти боїшся?; боятися – це нормально», «Страх допомагає бути обережним»;
  • казати, що спільно можна впоратися з будь-якими складнощами;
  • не робити тему пандемії головною у колі сім’ї;
  • зменшити інформаційне занурення дитини у новини (при дитині не варто переглядати новини по всім каналам, емоційно обговорювати вжиті заходи в країні тощо);
  • збільшити знання про вірус та про запобіжні заходи;
  • інструктувати дитину, на випадок якщо з батьками щось трапиться і він не в змозі самостійно викликати швидку допомогу (на який номер телефонувати, яку адресу назвати, які данні про батьків дати, як описати стан батьків тощо). На цю тему можна написати (намалювати) пам’ятку для дитини і покласти на видному місці;
  • якщо дитини знаходиться поряд з людиною яка дуже панікує, то необхідно їй пояснити, що є такий тип людей, котрі не можуть впоратись зі своїми страхами. І ці люди не погані і не хороші;
  • нехай дитина багато грає; грайте і ви з нею;
  • разом з дитиною (краще на ніч) вигадуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, позитивне мислення.

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ ТА ВІРТЕ У КРАЩЕ!!!

Будьте здорові Ви та Ваші діти!!!

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ

щодо розвитку адаптативних вмінь і стратегій та зниження  ризику професійного вигоряння

  • Насамперед – учіться планувати. (Пам’ятайте! Дезорганізація може призвести до стресу).
  • Визнайте й прийміть обмеження. (Багато з нас ставлять перед собою абсолютно недосяжні завдання. Але людина не може бути досконалою, тому часто виникає почуття неспроможності чи невідповідності).
  • Розважайтесь. (Іноді необхідно втекти від життєвих проблем. Знайдіть захопливе й приємне заняття).
  • Учіться терпіти й прощати. (Нетерпимість до інших призведе до гніву. Спробуйте зрозуміти, як почуваються інші люди, це допоможе вам прийняти їх).
  • Будьте позитивною особистістю. (Не критикуйте й учіться хвалити інших. Зосередьтеся на позитивних рисах людей).
  • Уникайте нездорової конкуренції. (В житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але занадто велике прагнення вигравати в багатьох сферах життя створює напруження й тривогу, робить людину агресивною).
  • Якщо у вас проявилися негативні емоції (Ви зазнали невдачі, не змогли згуртувати дітей  на занятті, посварилися — ви починаєте себе картати, нібито могло б і не бути, якщо б…. Відповідно, у вас виникають негативні емоції до себе. Зміна емоцій—це нормально для психіки людини. Але інколи негативні емоції стають застійними, ось тоді вони й позначаються на здоров’ї людини.
  • Застійні емоції нагадують заїжджену платівку: звучить завжди одна і та сама музика, яка стомлює, дратує, відвертає увагу від усього іншого, і зняти її чомусь нелегко.

 

Попередження насильства в сім’ї

Діти, що живуть в умовах сімейного насильства, демонструють схильність до депресій, високий рівень стресу, явні істеричні та/або депресивні симптоми. Вони часто пропускають шкільні заняття (в тому числі через нездужання). Такі діти та підлітки відзначаються високим рівнем ризику алкоголізації та наркотизації, пределінквентною та делінквентною поведінкою, зухвалою сексуальною поведінкою, дромоманією (патологічною схильністю до мандрів, втеч із дому).

Найтиповішими наслідками насильства в сім’ї стають такі поведінкові прояви в дітей (і саме на них найчастіше скаржаться вчителі та батьки): бійки, конфлікти з оточенням, низка шкільна успішність, пропуски уроків без поважних причин, незвичайна замкнутість. До емоційних проблем таких дітей можна віднести підвищену агресивність, переважно знижений настрій, високу тривожність та наявність страхів, нестійкість почуттєвої сфери, легке коливання емоцій та їхня надмірна сила, часто неадекватна ситуації (лють або істеричні ридання у відповідь на незначні зовнішні подразники).

Сімейні лікарі повинні бути інформовані про проблему психологічного і фізичного насильства в сім’ї, виявляти таких осіб і надавати необхідну медико-психологічну допомогу.

Перевірте себе, чи відчували ви щось з нижче перерахованого?

  •  дитячі психологічні травми: розлучення батьків, приниження в школі, сексуальне розбещення (насильство), психологічне насильство з боку родичів;
  • втрата близьких людей;
  • конфлікти в родині (з чоловіком / дружиною, батьками, дітьми) і в суспільстві (на роботі, в інших колективах);
  • самотність (відсутність партнерських відносин), складності в побудові відносин з протилежною статтю;
  • образа (коли людина роками не може пробачити і продовжує думати про це і, що найголовніше, — витрачає на це енергію).

Якщо, хоча б на одне з питань ви відповіли «так», і при цьому, ви виявляєте в собі щось з наступних симптомів:

1. Тривожність (постійні, іноді, нав’язливі думки день у день про одне й те ж).

2. Почуття невизначеності (складно прийняти рішення, неможливо зрозуміти, куди рухатися і хто ви в цьому житті).

3. «Безпричинно» поганий настрій, сприйняття подій в негативному світлі.

4. Часті хвороби «незрозумілого характеру, погане самопочуття, постійна втома …

У таких випадках найкраще може допомогти лікар-психолог, психіатр, психотерапевт, до якого варто направити пацієнта, пояснивши йому, що саме цей фахівець найкраще зможе допомогти у вирішенні проблемних питань його особистого життя і здоров’я.

Для попередження насилля в сім’ї необхідно регулярно проводити бесіди, які б мали змогу виховати у майбутніх батьків почуття поваги до людей різного віку, в тому числі й маленьких дітей. Таким чином, це забезпечить зменшення домашнього насильства у майбутньому і його повне викорінення.

Ефективними шляхами подолання насильства в сім’ї є досягнення рівності жінок і чоловіків та подолання гендерних стереотипів.

Дітей необхідно виховувати в дусі усвідомлення їх власної гідності, особливо дівчат. Другий важливий фактор – гласність. Необхідна повнота інформації, щоб люди знали суть терміну «насильство в сім’ї» і успішно йому протидіяли.