Спілкування з батьками

   Основою педагогічної взаємодії є спілкування, адже саме спілкування є і найважливішою умовою, і засобом розвитку особистості. Одним з видів педагогічної взаємодії є спілкування педагога з батьками вихованців, головна мета якого — побудувати партнерські стосунки та забезпечити психолого-педагогічний супровід сімейного виховання. Щоб досягти цієї мети, потрібно майстерно володіти ефективними технологіями спілкування

Технології педагогічного спілкування з батьками

Нині більшість педагогічних колективів чітко усвідомлюють пріоритетність сімейного виховання та важливість психолого-педагогічної допомоги батькам. Але, як свідчать наукові та емпі­ричні дані, цей напрям діяльності залишається для сучасного вихова­теля найскладнішим.

На організацію ефективної взаємодії із сім’ями негативно вплива­ють такі чинники:

Ø     надмірна вимогливість до батьків;

Ø     навіювання батькам негативного образу дитини;

Ø     невпевненість вихователя у своїй правоті;

Ø     невміння вихователя поглянути на ситуацію з позиції батьків.

Крім того, критична налаштованість вихователя стосовно батьків, небажання шукати індивідуальний підхід до сім’ї загалом і до кожного її члена зокрема спричиняють виникнення складних ситуацій під час спілкування з батьками.

Розв’язання таких складних ситуацій не можна відкладати на якийсь час, оскільки від характеру стосунків педагога із сім’єю залежить ефективність освітньої роботи з дитиною. Непорозуміння, різне ставлення до деяких питань виховання і розвитку дошкільни­ків — усе це призводить до сумних наслідків, коли батьки не довіря­ють вихователю і навпаки. Це розлагоджує їхні дії, ставить під сумнів можливість партнерства, про необхідність якого ми говоримо.

Види спілкування педагога з батьками

Вихователі визнають, що у повсякденному спілкуванні з батька­ми інколи трапляються ситуації, які неможливо розв’язати, не уник­нувши конфлікту. На думку психологів, це пов’язано з тим, що педа­гоги не знають психологічних особливостей особистості батьків.

Наприклад, зчаста батьки ображаються на педагога, якщо їхня дитина не бере активної участі у ранках, навіть вірша не чи­тає, тоді як інші діти задіяні у двох, а то й більше номерах чи сценках. Зазвичай аргументи вихователя щодо недостатньої готовності дитини до публічних виступів не допомагають. На думку фахівців, педагогові у такій ситуації потрібно спо­чатку обов’язково похвалити дитину за участь у святі і наго­лосити на тому, що у неї найкраще вийшло, наприклад, вона була спритною у грі або гарно співала. Лише після цього слід пояснити, що прочитати вірш вона поки що соромиться, їй страшно одній стояти перед повним залом, але якщо підтрима­ти дитину, все обов’язково вийде. Потім варто запропонувати мамі чи тату підібрати для наступного свята нескладний вірш, який вони могли б розповісти разом з дитиною. Слід пояснити батькам, що так вони допоможуть дитині подолати тимчасові труднощі, створивши для неї ситуацію успіху. За потреби пе­дагог має допомогти батькам підібрати відповідний вірш, обі­грати спільний виступ батьків і дитини під час свята.

Тож щоб запобігти виникненню складних ситуацій, вихователь повинен володіти прийомами ефективного спілкування з батьками. З огляду на те, що спілкування педагога з батьками вихованців зазвичай спрямоване на розв’язання пізнавальних і особистісно-розвивальних за­вдань, його правильніше буде назвати педагогічним спілкуванням.

Можна виокремити два види педагогічного спілкування педаго­га з батьками:

Ø групове (фронтальне) спілкування — передбачає спеціаль­но організовані заходи, спрямовані на розв’язання низки інформаційних, пізнавальних та комунікативних завдань;

Ø диференційоване спілкування — передбачає як спеціально організоване, так і спонтанне спілкування педагога з ма­мою чи татом певного вихованця або з групою батьків. Таке спілкування спрямоване на розв’язання завдань індивідуальної роботи з батьками, зокрема індивідуального консультування, або диференційованої роботи з окремими групами батьків, сформованими за певними ознаками: неповні сім’ї, сім’ї з двома і більше дітьми, сім’ї майбутніх пер­шокласників тощо.

Завдання групового педагогічногс спілкування вихователь розв’язує найчастіше успішно. Провести традиційн: батьківські збори, прочитати лекцію абс організувати групову тематичну кон­сультацію може будь-який педагог.

Диференційоване педагогічне спіл­кування здебільшого викликає у вихова­теля великі складнощі, оскільки перед­бачає безпосередній індивідуальний контакт.

Характер спілкування педагога з батьками зазвичай обумовлений та­кими особистими якостями педагога:

Ø     психолого-педагогічною підготовкою;

Ø     комунікативною культурою;

Ø     психологічною готовністю до спілкування.

Педагогічне спілкування з батьками буде малоефективним, якщо у вихователя бракує хоча б однієї із зазначених якостей, а діадичне спілкування (спілкування двох) у цьому випадку і взагалі не­можливо налагодити.

Чи володіє сучасний вихователь усіма цими якостями? На жаль, ні. Більшість дослідників зазначають достатній рівень пси-холого-педагогічної підготовки педагогів й водночас низький рівень комунікативної культури та неготовність до ефективного педагогіч­ного спілкування.

Основою комунікативної культури є товариськість — стійке прагнення до контактів з людьми, уміння швидко їх встановлювати. Наявність у педагога товариськості є показником високого комуні­кативного потенціалу.

Товариськість як якість особистості передбачає:

Ø   комунікабельність як здатність відчувати задоволення від процесу спілкування;

Ø   емпатію як здатність до співчуття, співпереживання;

Ø  ідентифікацію як уміння ставити себе на місце іншої лю­дини, відчувати себе у її світі.

Педагогічна діяльність потребує спілкування постійного і три­валого. Тому вихователі з нерозвиненою комунікабельністю швидко стомлюються, роздратовуються і не отримують задоволення від своєї діяльності загалом. Крім того, у комунікативній культурі педагога ви­являється рівень його моральної вихованості.

Психологічна готовність до спілкування передбачає достат­ній рівень володіння педагогом технікою спілкування. Вихователеві важливо навчитися спілкуватися з батьками так, щоб уникати пози­ції «обвинувача» та негативної оцінки дитини. Ефективно допомагає у цьому техніка «Я-повідомлення», запропонована американським психологом Томасом Гордоно. За умови умілого застосування вона знижує напругу і сприяє формуванню довірчих стосунків між педагогом і батьками.

Використання техніки «Я-повідомлення»

За допомогою «Я-повідомлення» можна не лише висловити ті почуття, які виникають у складних ситуаціях, а й коректно позна­чити існуючі проблеми і при цьому, що вкрай важливо, усвідомити власну відповідальність за їхнє розв’язання. Для того щоб опанува­ти цю техніку спілкування, необхідно навчитись усвідомлювати свої почуття й уміти правильно повідомляти про них.

Структурно «Я-повідомлення» складається з чотирьох частин.

Перша частина — слід об’єктивно, неупереджено описати си­туацію або поведінку людини, що викликає у вас негативні почут­тя (напруження, роздратування, невдоволення). Описувати ситуа­цію чи чиюсь поведінку зазвичай починають зі слова «коли»: «Коли я бачу, що…»; «Коли я чую…»; «Коли я стикаюся з тим, що…». У цій частині «Я-повідомлення» потрібно констатувати факт, уникнувши і неясності, і звинувачувального тону та моралізаторства. Потрібно говорити про поведінку людини (дитини або батька), але не давати оцінку її особистості.

Друга частина — потрібно назвати ті почуття, які ви відчуваєте з приводу поведінки людини («Я відчуваю роздратування, безпорад­ність, біль, прикрість тощо»).

Третя частина — слід чітко і ясно показати, яка негативна дія призводить до такої реакції.

Четверта частина — має містити прохання або повідомлення про те, як саме партнер по спілкуванню може змінити свою поведінку.

Варто намагатися, щоб «Я-повідомлення» не переходило у «Ти (Ви)-повідомлення». Це призводить до «зісковзування» на позицію обвинувача. Цієї помилки можна уникнути, якщо використовувати безособові пропозиції.

         «Я засмучуюся, що Ви досі не принесли фізкультурну форму!» — неправильний варіант.

«Я засмучуюся, коли у дітей немає фізкультурної форми». — правильний варіант.

Звичайно, щоб користуватися цією технікою, потрібна практи­ка, вправляння, має пройти певний час, поки така форма зворотно­го зв’язку стане для вихователя природною навичкою спілкування. Важливо не відступати, оскільки, освоївши такий спосіб спілкуван­ня, педагоги обов’язково оцінять його ефективність у розв’язанні складних ситуацій.

Допомогти вихователям оволодіти технікою «Я-повідомлення» може вихователь-методист, організувавши відповідну ділову гру. Для цього слід роздрукувати на картках і запропонувати вихова­телям для обігравання і обговорення типові ситуації з педагогічної практики, де описано не завжди правильні дії педагогів. Після чого визначити правильні рішення, використовуючи наведені коментарі практичного психолога.

Структура «Я-повідомлення» з прикладами

Складання синквейнів

Ще однією важливою і необхідною у роботі з батьками якістю педагогів є здатність резюмувати потік інформації, викладати свої ідеї, почуття і уявлення кількома словами. Це важливе уміння, яке потребує вдумливої рефлексії, заснованої на багатому понятійному запасі. Гарним способом форму­вання цього уміння є складання синквейнів. Тож педагогів варто цілеспрямовано вчити складати синквейни. Насамперед слід озна­йомити вихователів з правилами їх написання.

Синквейн (з франц. cinquains – «п’ять рядків» – вірш, який синтезує інформацію у коротке висловлювання, що описує теми і дає змогу рефлексувати з будь-якого приводу.

Перший рядок містить слово, що позначає тему синквейна. За­звичай це іменник.

Другий рядок — два прикметника, що описують тему.

Третій рядок — три дієслова, що позначають дії, пов’язані з темою.

Четвертий рядок — речен­ня (фраза) з чотирьох (або більше) слів, у якому висловлено ставлення до теми або почуття з приводу обго­ворюваного. Таким реченням може бути крилатий вираз, цитата відо­мого автора, прислів’я або складена педагогом фраза у контексті теми.

П’ятий рядок — це слово-резюме, яке визначає нову інтерпре­тацію теми, виражає до неї особистісне ставлення.

Складання синквейнів можна використовувати у роботі над будь-яким напрямом освітнього процесу.

Приклади синквейнів

Діти

Рідні, кохані.

Грають, бешкетують, пустують.

Квіти, що розквітли на щастя.

Життя.

Дитина

Рухлива, весела.

Грає, займається, пустує.

Найцінніше у житті.

Щастя!

Вихователь

Дбайливий, мудрий.

Допомагає, розвиває, вчить.

Для дітей друга мама.

Наставник.

Батьківство

Компетентне, творче.

Любить, піклується, ростить.

Продовження роду — виховання дитини.

Співкерування (батька і матері).

Синквейни — швидкий і потужний інструмент для аналізу, син­тезу і узагальнення інформації. Тож вихователю-методисту важливо спонукати педагогів до вправляння у складанні синквейнів система­тично, цілеспрямовано і з певною педагогічною метою. Крім того, цим прийомом педагоги можуть скористатися і під час проведення заходів для батьків, щоб узагальнити запропоновану їм інформацію. За синквейнами, складеними батьками, вихователь може визначити, чи точно і чи у повному обсязі слухачі усвідомили необхідну інфор­мація, чи засвоїли вони важливі, ключові поняття.

Грамотне використання вихователями прийомів педагогічного спілкування допоможе уникнути складних ситуацій у роботі з бать­ками та дасть змогу об’єднати зусилля дошкільного закладу і сім’ї у важливій загальній справі — вихованні та розвитку дітей.

Типові ситуації з практики спілкування педагогів з батьками вихованців

Ситуація 1

Вихователь розповіла мамі Миколки Р. про те, що нового хлопчик дізнався на заняттях, і за­пропонувала закріпити вивчений матеріал удо­ма. Мама різко відповіла, що їй ніколи займатися з дитиною вдома і що це обов’язок вихователя — він «отримує за це зарплатню».

Коментар психолога:

Звичайно, дуже добре, коли батьки і вихова­телі спільно виховують і розвивають дитину. Але є сім’ї, де батьки, з різних причин, не хочуть (чи не можуть) займатися з дитиною самі. Якщо у ва­шій групі є дитина з такої сім’ї, необхідно за мож­ливістю приділяти їй більше уваги.

Цей конфлікт не вдасться розв’язати шля­хом конфронтації, адже змусити маму займатися з дитиною вихователь не вправі. Тож краще вза­галі не конфліктувати. Це дасть змогу виховате­лю зберегти професіональну гідність. Дуже важ­ливо не підтримувати нав’язаний мамою різкий тон спілкування. Краще спробувати опосеред­ковано спонукати маму до занять з дитиною. Вихователь-методист разом з психологом можуть підготувати на стенд матеріали щодо організації занять та ігор вдома, розмістити там рекоменда­ції щодо вивчення дітьми окремих тем, конкретні ігри, завдання.

Ситуація 2

Забираючи дитину з дитячого садка, батьки Олі 3. обурилися з приводу того, що одяг їхньої дитини забруднений. Вони звинуватили педагога у недбалому виконанні своїх обов’язків, недогля­ді. Вихователь пропонує батькам усю прогулянку тримати їхню доньку за руку.

Коментар психолога:

Якщо педагог запропонував батькам такий варіант розв’язання проблеми у жартівливій фор­мі, можливо, це гарний вихід з цієї ситуації. Адже гумор — прекрасний засіб зняти психологічну на­пругу. Але варто одразу ж доброзичливо поясни­ти батькам, як важливо дитині «награтися», що обмеження рухової активності діти сприймають як покарання, а для дитячого садка підійде не та­кий дорогий одяг. Але замисліться над словами батьків, адже диму без вогню не буває.

Ситуація 3

Ганнусю С. батьки приводять у групу після сніданку, тож дівчинка постійно пропускає ран­кові індивідуальні заняття, ігри та зарядку.

Коли педагог зауважила, що потрібно дотри­муватися режиму дня дитячого садка, батьки на­голосили, що мають право приводити свою дити­ну тоді, коли їм це зручно.

Коментар психолога:

Можливо, на наступні батьківські збори ви­хователеві потрібно зробити яскраву презента­цію ранкових занять з дітьми, використавши при цьому відеофрагменти, фотографії, провести улюблену дошкільнятами зарядку разом з батька­ми. Важливо наголосити на результатах ранкових індивідуальних занять з дітьми.

У спілкуванні з батьками не варто послу­говуватися звинувачувальними інтонаціями, оскільки це змушує їх до психологічного захис­ту у вигляді «нападу». Краще застосувати метод «Я-повідомлення», висловивши свої почуття. Наприклад: «Мені прикро, що Ганнусі не було зран­ку, адже ми з дітьми розучували нову, таку веселу зарядку (гру)».

Ситуація 4

Зульфія Р. — активна, рухлива дівчинка, але важко адаптується до умов дошкільного закладу. Вихователь порадила мамі звернутися до дитячо­го невропатолога. Мама дівчинки зустріла пораду «багнетами», звинуватила педагога у нетолерантно-му ставленні до її доньки, оскільки вона з татарської сім’ї. Також мама дівчинки пообіцяла поскаржити­ся завідувачу дошкільного навчального закладу.

Наступними днями Зульфія не відвідувала дитячий садок. Пізніше з’ясувалося, що дівчинку таки показали лікарю, який призначив їй лікуван­ня. Через місяць дівчинка знову стала відвідувати групу, проте стосунки вихователя і мами так і не налагодилися.

Коментар психолога:

Якби таку інформацію мама почула від лі­каря дитячого садка або психолога, її реакція була б іншою. Звичайно ж, конфлікту можна було б уникнути. Не потрібно викликати вогонь на себе, звертайтеся за допомогою до фахівців. Пам’ятайте про межі своєї компетенції!

Ситуація 5

Вихователі тривалий час були свідками кон­флікту між бабусею і мамою щодо виховання Марічки К. — однієї з вихованок дошкільного закладу.

Якщо дівчинка жила у бабусі, її приводили в дитячий садок вчасно, і весь день Марічки про­ходив у межах встановленого у дошкільному за­кладі режиму.

Коли Марічку забирала мама, то наступно­го дня вона приводила дівчинку в дитячий садок десь о 10.30, коли всі заняття добігали кінця, і ли­шалися лише прогулянка та спілкування з дітьми. Часто мама й зовсім не приводила Марічку в са­док без поважних причин.

Оскільки Марічка відвідувала старшу лого­педичну групу, вихователь зауважила мамі, що такі відвідування не принесуть користі дитині. Мама поскаржилася завідувачу дошкільного на­вчального закладу, а дівчинку забрали з дитячого садка і записали до підготовчої групи у школі.

Коментар психолога:

По-перше, абсолютно неприпустимо сприй­мати батька як суперника. Повчальна позиція може образити навіть урівноважену людину. Пам’ятайте, батьки і вихователі — співпрацюють, виховуючи дитину.

По-друге, твердження про те, що відвідуван­ня дитячого садка (навіть нерегулярне) не прино­сить користі дитині, щонайменше, непрофесійне. У будь-якому випадку, спілкування з однолітками не лише корисне для дитини дошкільного віку, але й необхідне.

Пам’ятайте, у старшій групі дитячого садка розв’язують не лише освітні завдання!

Ситуація 6

Богдан М. постійно бере чужі речі (цукер­ки, іграшки) з шафок дітей. Вихователь повідо­мила про це батьків, але вони почали звинувачу­вати у цьому усіх інших дітей, виправдовуючи Богдана. Ситуації повторюються, а бесіди з бать­ками не дають жодних результатів. Конфлікт не розв’язано.

Коментар психолога:

Дошкільний вік — період формування мо­ральних цінностей та засвоєння морально-етич­них норм поведінки. На цьому етапі розвитку ди­тині важко приборкати свої імпульсивні вчинки. Дуже важливо у цій ситуації не навішувати на хлопчика «ярликів», категорично заборонено на­зивати його злодієм. Слід тактовно поводитися з батьками дитини й безпосередньо з малюком, висловлювати занепокоєння через його поведін­ку завдяки «Я-повідомленню» (Я засмучена …) і спокійно пояснюйте кожного разу, що так роби­ти не можна, така поведінка неприпустима. Віра батьків у свою дитину тільки допоможе. Набагато гірше, якщо вони починають «вживати заходів», оскільки страх зробить дитину легкодушною, по­силить її неправильну поведінку.

Практичний психолог допоможе з’ясувати причини такої поведінки дошкільника.

Ситуація 7

Вихователь, залучаючи Юрка Р. до спільних ігор з іншими дітьми, помітив, що він увесь час хоче бути першим. Він робить усім дітям безліч заува­жень, говорить, що вони грають не за правилами. Тож діти відмовляються з ним грати. Педагог також помітив, що вихованець здебільшого не правий.

Тож коли Юрко вдома поскаржився батькам, що з ним не хочуть грати діти у групі, батьки поці­кавилися у вихователя, з чим це пов’язано. Вихова­тель проаналізував претензії Юрка стосовно інших дітей. Хлопчик з висновками вихователя погодився.

Щоб розв’язати цю проблему, педагог став брати участь в усіх іграх дітей, стежив за вико­нанням правил, заохочуючи дітей добрими слова­ми, похвалою.

Коментар психолога:

Демонстративні діти часто мають певні труднощі у спілкуванні. У них недостатньо роз­винена довільність поведінки. Вихователь по­водилась цілком грамотно. Додаткову допомогу у розв’язанні цієї проблеми може надати прак­тичний психолог дитячого садка, організувавши спеціальні комунікативні ігри.

Ситуація 8

Максима П. батьки записали на підготовчі за­няття у школу, тож хлопчик нерегулярно відвідує дитячий садок. Вихователь спробував перекона­ти батьків у важливості відвідування дошкільного навчального закладу, але мама хлопчика впевне­на, що заняття у школі важливіші.

Коментар психолога:

На початку навчального року на батьківсь­ких зборах у старшій групі вихователі і практич­ний психолог зазвичай розказують і про перева­ги, і про недоліки шкільних підготовчих курсів, але рішення приймають батьки дитини. І це рі­шення потрібно поважати.

Ситуація 9

Тато постійно дає Мирославу В. із собою со­лодощі, жувальну гумку. Вихователь зауважила, що не варто цього робити. Тато досить грубо від­повів, що це його особиста справа.

Коментар психолога:

У цій ситуації ефективні роз’яснювальні ого­лошення у роздягальні групи. Якщо і це не допо­може, необхідно звернутися до медичного пра­цівника дитячого садка. Нехай фахівець ще раз нагадає батькам про вимоги і санітарно-гігієнічні правилах дошкільного закладу.

Цікаво, що подібні конфліктні ситуації най­частіше розв’язують саме діти: вони кажуть бать­кам, що приносити до дитячого садка солодощі «не за правилами».